*>* Перехоплені листи *<* Пан Бог ліпить папʼє-маше Привіт, дорогесенька! Пиши — не пиши — все одно. Я думала, ти так думаєш. І додумалася до того, що сама почала так думати. Навіщо писання? Що з ним, що без нього — паскудно. Світ розклеюється. Пан Бог ліпить папʼє-маше в прямому ефірі, але «трансляція недоступна в вашому регіоні». Тому ми приречено дивимося шаішні тіктоки аж до повного знесилення й оніміння. Писання до того ж вимагає зусиль. Часу. Простору. Я не маю нічого, а тому маю бути...

*>* Перехоплені листи *<* Піски Привіт, дорогесенька! Я мала написати тобі раніше. Я мала план — писати тобі що два тижні. Проміжок, який здавався ідеальним: не занадто часто, як щотижня, і не так рідко, як щомісяця — щоби не втомлювати тебе надмірними подробицями свого існування, і водночас щоби цих подробиць назбиралося в міру для листа, який — за задумом — має початок, середину і кінець. Тепер, коли план посипався, посипалася я. Хочу не думати, що було причиною, а що — наслідком. Але...

*>* Перехоплені листи *<* Читати і бути поруч Привіт, дорогесенька! Думала, нічого не станеться, якщо я сьогодні не напишу тобі листа. А потім впіймала себе на думці, що цілком імовірно таки станеться щось, коли я вже не зможу написати тобі листа. І навіть гірше — ти його ніколи не прочитаєш. У мене немає певності, що ти читаєш мої листи або що вони до тебе потрапляють. Але не надіслати (і не отримати) відповідь — не те саме, що не прочитати взагалі. Я не плекаю ілюзій, але я бережу надію. І...