*>* Перехоплені листи *<* Останній лист Привіт, дорогесенька! Минуло три місяці — жодної звістки від мене. Від тебе теж, зрештою. Мовчання — це добре — вчуся думати — мовчання прекрасне. Не мушу нічого говорити, нічого випитувати. Іншими словами, проявляти вразливість. Маю бути сильною. Мовчання боронить мене перед відповіддю. Воно — мій щит у нерівній боротьбі проти всього затаєного і злого, що ти маєш до мене. Певна, що маєш. Навіщо це ворушити? Я пишу тобі останнього листа. Маю бути...

*>* Перехоплені листи *<* Пан Бог ліпить папʼє-маше Привіт, дорогесенька! Пиши — не пиши — все одно. Я думала, ти так думаєш. І додумалася до того, що сама почала так думати. Навіщо писання? Що з ним, що без нього — паскудно. Світ розклеюється. Пан Бог ліпить папʼє-маше в прямому ефірі, але «трансляція недоступна в вашому регіоні». Тому ми приречено дивимося шаішні тіктоки аж до повного знесилення й оніміння. Писання до того ж вимагає зусиль. Часу. Простору. Я не маю нічого, а тому маю бути...

*>* Перехоплені листи *<* Читати і бути поруч Привіт, дорогесенька! Думала, нічого не станеться, якщо я сьогодні не напишу тобі листа. А потім впіймала себе на думці, що цілком імовірно таки станеться щось, коли я вже не зможу написати тобі листа. І навіть гірше — ти його ніколи не прочитаєш. У мене немає певності, що ти читаєш мої листи або що вони до тебе потрапляють. Але не надіслати (і не отримати) відповідь — не те саме, що не прочитати взагалі. Я не плекаю ілюзій, але я бережу надію. І...