Сюжети нашаровуються


*>* Перехоплені листи *<*

Друга шкіра

Привіт, дорогесенька!

Прокинулася із дуже довгого сну. Сходила в душ, запалила ароматичну паличку, зробила каву. Тепер дивлюся в екран, у голові пусто, і я не знаю, що маю тобі писати. Але мушу щось написати, бо так уже я собі вирішила.

У хороші дні я роблю нотатки. У погані дні — не роблю. У погані дні я сплю до обіду — і після обіду — і в снах мені сниться, що я вже прокинулася і живу життя. Але це не так. Я все ще сплю, і коли нарешті прокидаюся, то почуваюся дуже розчарованою. Бо моє тіло проспало пів дня, і я не знаю, що маю з ним робити, і має минути якийсь час, щоби ми з ним синхронізувалися.

Але зараз цей час ще не минув. Я дивлюся на свої нотатки — і не впізнаю. Я знаю, що це мій почерк, і це моя ручка з чорним чорнилом. Але хто ця людина, що це написала — я не знаю. Вона тішиться, бо сюжети книжок, які вона читає, нашаровуються. Стає більше людей, які їй усміхаються, які її знають, і вона може йти вулицею — й зустріти когось знайомого ненароком. Вона це називає обростанням новою шкірою.

Куди поділася стара? Цікаво. Не хочу втомлювати тебе зміїними метафорами. Не хочу втомлювати. Мова, якою я тебе люблю, і мова, якою я люблю когось іншого, — поступово переплітаються. Слова притуляються одне до одного, речення зростаються, як кістка. Ти добре знаєш, як це — коли ти зламала ногу, і я приїжджала до тебе в О.

Проте цей лист стає надміру довгим, а спогади — нестерпними.

Бувай здорова.

М.


Для перехоплювачів


Хто і навіщо надсилає «Перехоплені листи»?

113 Cherry St #92768, Seattle, WA 98104-2205
Unsubscribe · Preferences

Перехоплені листи

«Востаннє про неї чули у лютому — продала свої барабани й монстери, і поїхала. Має зелені очі, ямочку на правій щоці й рубці після пережитої в ранньому віці операції на серці. Але кого зараз здивуєш шрамами? Усі ці роки я писала до неї листи. Без відповіді». — М.

Read more from Перехоплені листи
Pretty lilac flowers blooming in soft pink hues.

*>* Перехоплені листи *<* День матері Привіт, дорогесенька! Весна прийде, — повторювала я собі у грудні, січні, лютому, березні. І вона прийшла. За одну ніч дерева вибухнули зеленню, проросла трава, розцвів бузок. У місті пахне так, наче хтось порозливав парфуми, від яких паморочиться в голові й віднімає памʼять. Друга неділя травня. Максимальна температура сьогодні — чотирнадцять градусів. Бабця каже — розпалила грубку. Я подзвонила привітати її з Днем матері. Погана якість звʼязку: картинка...

Delicate pink flowers arranged on a white background.

*>* Перехоплені листи *<* The Nightmare Goes On Привіт, дорогесенька! Я захворіла. Нічого серйозного — нежить і біль у горлі. Годинник кілька днів поспіль фіксує низький рівень HRV і присилає на телефон рекомендації з відпочинку й відновлення. Але все, що я можу, — це лежати й слухати, як знадвору гавкають пси, бавляться діти, проїздять швидкі й літають гелікоптери. — Але ж не шахеди? — Не шахеди. Ти свій рожевий CASIO розбила на Фабриці повидла пʼятнадцять років тому. То був перформанс,...

Delicate flowers with a light shadow on white.

*>* Перехоплені листи *<* Тріщини є у всьому Привіт, дорогесенька! Ти мені снилася цими днями. Від неможливості тебе обійняти, всередині мене наростає клубочок прикрого болю. Ні, не клубочок — клубисько. І щоби його якось розплутати — сідаю писати тобі листа. Минуло більш ніж пів року, як я звільнилася з роботи програмісткою. Коли я мала писати код — мені хотілося писати тексти. Тепер я працюю з текстами, але хочу знову програмувати. Ти б це назвала першим законом Естер Грінвуд. Від депресії...