|
«Востаннє про неї чули у лютому — продала свої барабани й монстери, і поїхала. Має зелені очі, ямочку на правій щоці й рубці після пережитої в ранньому віці операції на серці. Але кого зараз здивуєш шрамами? Усі ці роки я писала до неї листи. Без відповіді». — М.
*>* Перехоплені листи *<* Друга шкіра Привіт, дорогесенька! Прокинулася із дуже довгого сну. Сходила в душ, запалила ароматичну паличку, зробила каву. Тепер дивлюся в екран, у голові пусто, і я не знаю, що маю тобі писати. Але мушу щось написати, бо так уже я собі вирішила. У хороші дні я роблю нотатки. У погані дні — не роблю. У погані дні я сплю до обіду — і після обіду — і в снах мені сниться, що я вже прокинулася і живу життя. Але це не так. Я все ще сплю, і коли нарешті прокидаюся, то...
*>* Перехоплені листи *<* The Nightmare Goes On Привіт, дорогесенька! Я захворіла. Нічого серйозного — нежить і біль у горлі. Годинник кілька днів поспіль фіксує низький рівень HRV і присилає на телефон рекомендації з відпочинку й відновлення. Але все, що я можу, — це лежати й слухати, як знадвору гавкають пси, бавляться діти, проїздять швидкі й літають гелікоптери. — Але ж не шахеди? — Не шахеди. Ти свій рожевий CASIO розбила на Фабриці повидла пʼятнадцять років тому. То був перформанс,...
*>* Перехоплені листи *<* Тріщини є у всьому Привіт, дорогесенька! Ти мені снилася цими днями. Від неможливості тебе обійняти, всередині мене наростає клубочок прикрого болю. Ні, не клубочок — клубисько. І щоби його якось розплутати — сідаю писати тобі листа. Минуло більш ніж пів року, як я звільнилася з роботи програмісткою. Коли я мала писати код — мені хотілося писати тексти. Тепер я працюю з текстами, але хочу знову програмувати. Ти б це назвала першим законом Естер Грінвуд. Від депресії...