Привіт, дорогесенька!
Ти мені снилася цими днями. Від неможливості тебе обійняти, всередині мене наростає клубочок прикрого болю. Ні, не клубочок — клубисько. І щоби його якось розплутати — сідаю писати тобі листа.
Минуло більш ніж пів року, як я звільнилася з роботи програмісткою. Коли я мала писати код — мені хотілося писати тексти. Тепер я працюю з текстами, але хочу знову програмувати. Ти б це назвала першим законом Естер Грінвуд.
Від депресії рятує весна. Вийшло сонце, і я прибрала в шафах і на кухні. Вийшло сонце, і я підводжу очі фіолетовим чи рожевим, малюю красиву тонку лінію, як ти мене вчила. Вийшло сонце, і виходжу я: на книжковий клуб, пробіжку чи до Жабки.
Живу життя, читаючи некрологи. Яка нечувана розкіш. Не маю права тобі писати, але пишу. «Тріщини є у всьому. Саме через них проникає світло» — як слова недільної проповіді, — ти сміялася. Якби це було правдою, ми обидві були б як малесенькі цятки світла.
Сподіваюся, у тому місці, де ти є зараз, ти — смієшся.
М.
Для перехоплювачів
Хто і навіщо надсилає «Перехоплені листи»?
|
|
|
